Жінки на керівних посадах нині не рідкість, але попри це у суспільстві ще поширений стереотип, що жінці не місце у директорському кріслі. Практика показує зворотнє: жінки успішно керують колективами. І роблять це професійно.
Точка доступу поспілкувалась з трьома жінками, які обіймають керівні посади у Кропивницькому. Ми розпитали їх, що означає керувати колективом, які задачі вони виконують, а ще дізнались їхні точки зору щодо утисків зі сторони чоловіків на роботі і чи стикались вони особисто з такими проявами.
Надія Оперчук – головна державна санітарна лікарка Кіровоградської області
Надія Оперчук – кандидатка медичних наук. Працює 24/7, бо її можуть викликати на роботу будь-якої хвилини. Вона відповідальна за епідеміологічне благополуччя регіону. Робить це протягом багатьох років, останні чотири – на посаді гендиректорки Центру контролю і профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я у Кіровоградській області (ЦКПХ). До цього очолювала лабораторний центр і санітарно-епідеміологічну службу в області, які, власне, пройшли стадію реформ і нині це – ЦКПХ.
У січні 2020-го Надію Оперчук призначили виконувачкою обов’язків директорки Центру, а 28 березня того ж року у Кіровоградській області зареєстрували перший випадок захворювання на COVID-19. У березні у світі оголосили пандемію коронавірусу і це стало викликом для усієї медичної системи країни, згадує вона.
Моє призначення на посаді було співзвучним із великим викликом – епідемією в країні і введенням карантину у нашій області. Тоді я докладала багато зусиль для того, щоб здружити і об’єднати великий колектив у команду.
На початку, каже, навантаження на медиків і медикинь Центру було великим. Було важко, бо не вистачало спеціалістів і спеціалісток за напрямками “Епідеміологія” і “Вірусологія”.
Спочатку не було протоколів лікування, бо їх не існувало у світі, бракувало захисних костюмів. Зараз, після завершення карантину й епідемії, я можу сказати, що ми її перемогли і спрацювали в області на досить високому рівні.
Як керувати штатом у 400 людей?
У закладі працюють майже 400 людей. Три сотні жінок, решта – чоловіки, розповідає Надія Оперчук. Введення воєнного стану в країні у 2022-му році додало роботи фахівцям і фахівчиням Центру.
Заклад, який я очолюю, – це два головні офіси й основні лабораторії у Кропивницькому, 14 райвідділень у громадах регіону – комплекси лабораторій, санітарно-гігієнічні та бактеорологічні команди. Під час воєнного стану ми створили 16 бригад, які виїжджають на виклики щодо біологічних загроз. Окрім того, 15 постів радіаційного контролю, які тричі на день моніторять радіаційний фон в області.
Ні під час воєнного стану, ні раніше, каже, не стикалась з упередженим ставленням до себе з колективу, з колегами з інших закладів і установ, і посадовцями.
Моя мрія – рятувати життя людей – здійснилась
У дитинстві, каже Надія Оперчук, дуже багато мріяла і одна з її мрій – стати лікаркою. Тоді не мала розуміння, що означає керувати колективом, але точно знала, що хотіла бути корисною людям.
Мені хотілось рятувати життя багатьох людей. Й у 2020 році саме так і сталось – я готувала велику установу до роботи у час пандемії. Вважаю, що будь-яка людина, яка очолює колектив і заклад – повинна вміло згуртувати людей, працювати з командою, швидко і правильно ухвалювати адекватні рішення, – і не важливо, чоловік це чи жінка.
Нині перед працівниками й працівницями Центру одне з головних завдань – оперативно реагувати на хімічні та біологічні загрози. Для фахівців і фахівчинь закладу систематично проводять відповідні навчання. В свою чергу, Надія Оперчук постійно підвищує й удосконалює власний рівень професійності.
Я люблю вчитись. Підвищую свої кваліфікаційні вимоги. Будь-яка професійна людина повинна завжди навчатись, вдосконалювати те, що вміє, й підвищувати компетентність. Пишаюсь своїм колективом, тому що при будь-яких викликах і труднощах – це одна родина і потужна команда.
Катерина Колтунова – заступниця начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації з гуманітарних питань
У начальника Кіровоградської обладміністрації Андрія Райковича – п’ять заступників: чотири чоловіки і одна жінка. Це – Катерина Колтунова. Вона курує гуманітарні питання регіону з листопада 2022-го.
Згадує, що була лідеркою з дитинства. Керувати процесами і колективами, каже, почала у школі. У класі була старостою, а у школі – лідеркою шкільного самоврядування. Тоді вигадувала ідеї для заходів і проводила їх.
Катерина Колтунова – засновниця двох громадських просторів у Кропивницькому – Krop:hub і МИР 2.0. (перший є продовженням громадської організації “Серця матерів та ветеранів війни Кропивницького”. Саме вони у 2014 році одними з перших почали збирати допомогу для військових, які перебували в зоні АТО. Другий – осередок культурного життя міста – ред.).
По суті, те, чим я займалась у дитинстві, переросло у створення громадських просторів Krop:hub і МИР 2.0. Перший створила, можна сказати, інтуїтивно: такою була моя реакція на війну.
За спостереженнями пані Катерини і набутого досвіду на керівній посаді у адміністрації, в громадському секторі різні об’єднання, громадські організацій і благодійні фонди зазвичай очолюють жінки.
Якщо подивитись на зріз інформації про те, хто очолює громадські організації у Кіровоградській області, то 70% – це жінки, решта – чоловіки. Лише 120 років тому ми – жінки – отримали можливість голосувати. Століттями у суспільстві вважалось нормою те, що єдине, що має робити жінка – це виховувати дітей і дбати про побут вдома. Тому стереотипне уявлення про роль жінки у суспільстві супроводжуватиме нас ще довго.
“Ти стала депутаткою лише через квоту”, – казали деякі чоловіки-депутати
З такими стереотипами Катерина Колтунова зіткнулась у 2020 році. Тоді вона балотувалась у Кропивницьку міськраду. Пояснила, що згідно законодавства, до депутатського корпусу мають входити щонайменше 30% жінок. Невдовзі після того, як стала членкинею партії, а згодом – співголовою міжфракційного об’єднання “За рівні можливості”, відчула супротив деяких чоловіків-політиків.
Говорили “Тебе беруть лише для того, щоб закрити квоту”, “Ти молода, недосвідчена, а там такі аксакали…” тощо. Так жартували. У листопаді 2020-го я стала депутаткою, а у березні наступного року очолила напрямок по протидії домашньому насильству у Кропивницькому, адвокатувала створення притулку і співпрацю з Фондом ООН у галузі народонаселення. Для цього працювала з виконавчими органами.
Каже, це дозволило створити дві мобільні бригади для людей, які стикнулись із домашнім насильством, відкрити шелтер, кризову кімнату і денний центр, які функціонують нині.
І коли я взяла це лідерство, чоловіки почали мене сприймати інакше. Вони зрозуміли: “Вона зайшла в свою тему і чітко розуміє, що робити”.
Але, додає, лишаються стереотипи щодо розділення сфер діяльності між жінками і чоловіками.
Типу це – ваші жіночі теми, а це – наші чоловічі.
Водночас, каже, присутність жінок за столом переговорів – важлива, адже жінки і чоловіки бачать і оцінюють ситуацію з різних сторін, що дозволяє прийти до спільного рішення.
Тому своїм прикладом показує, що жінка може впливати й діяти, і це не треба вважати конкурентним середовищем.
Це має бути взаємодія. І ми налаштовуємо чоловіків на співпрацю, а не доводимо, що ми кращі й сильніші.
Спільна відповідальність, робота у команді й “гендерна” розсадка за столом
Соціальний захист, переселенці, ветерани, зв’язки з громадськістю, культура, захист дітей, освіта, гендерна рівність, протидія домашньому насильству, ментальне здоров’я, молодь і спорт, реабілітаційна і післяреабілітаційна допомога. Усіма цими напрямками опікується Катерина Колтунова на посаді заступниці начальника ОВА. Це, каже, важко, але цікаво.
Напрямок опіки над ветеранами та ветеранками – це моя місія, якою я почала займатись десять років тому як волонтерка, а тепер, маючи повноваження посадової особи, ми на законодавчому рівні розбудовуємо цю систему.
До того ж, додає, за час роботи в ОВА вдалось відкрити 42 молодіжних ради у громадах регіону і запустити 23 молодіжні центри.
Катерина Колтунова каже, що час від часу стикається із заскорузлістю мислення деяких людей, які давно працюють в державних структурах і відповідають за організаційні моменти проведення зустрічей, нарад, перемовин тощо.
Якось на важливому заході, де я, як і деякі мої колеги, мала виступати, табличку з моїм ім’ям поставили збоку, так, що мене майже не було видно при трансляції, і на центральному плані сиділи одні чоловіки, не всі з них виступали.
У ситуації пані Катерина вирішила розібратись, тож відкрито сказала працівникам, які розмістили її у невигідному місці, що так не має бути.
Я сказала, щоб більше мене так не садили і думали про те, який вигляд має центральний кадр, на якому представлені управлінці Кіровоградщини. У нашому регіоні що, немає жінок? Це питання іміджу області, а не моє особисте.
Після цього, каже, ініціювала навчання з гендерної рівності для працівників і працівниць структурних підрозділів.
Щоб ви розуміли, чоловіки були не в захваті, і вважали, що це навчання більше для жінок-колег. Але “гендер” – це про комфортне життя усіх людей і подолання стереотипів.
Головне у роботі з людьми, підсумовує посадовиця, бути не начальницею, яку бояться, а лідеркою, яка згуртовує команду.
Я завжди раджуся, тому що мій досвід і бачення – це одне, а є ще управлінська і інституційна пам’ять. Тобто зі мною працюють люди, які мають 20 і більше років стажу. Моя форма управління така – “ми маємо зробити це разом і відповідати за це теж будемо разом”.
Анастасія Полтавчук – директорка Центру підтримки підприємництва
Сім місяців Анастасія Полтавчук очолює Центр підтримки підприємництва, що працює при Кропивницькій міськраді.
Допомагаю впоратись з вирішенням найактуальніших проблемних питань, з якими вони стикаються. Я сама протягом майже п’яти років займаюсь підприємницькою діяльністю, тому добре розумію їхні запити.
Анастасія – сертифікована фахівчиня з написання проєктів для міжнародних фондів. Тож, серед іншого, вчить клієнтів та клієнток Центру писати заявки.
За час роботи на керівній посаді, каже, не стикалась з проявами гендерної нерівності щодо себе.
Я експертка і професіоналка у своїй справі, свідомо обрала нішу, у якій працюю і в процесі роботи не виникало ситуацій, коли би треба було себе якось позиціонувати.
“Жінкам-підприємицям треба доводити, що вони можуть вести бізнес”
За час роботи у Центрі надали допомогу понад тисячі людям, які займаються бізнесом, каже директорка.
За моїми спостереженнями, жінкам треба більше зусиль, щоб проявитись. Можливо, це і є ті стереотипи, які закладались століттями, мовляв, чоловіку притаманно займатись підприємництвом, а жінка повинна це доводити.
Помітила, що чоловіки-підприємці “заточені” на отримання прибутку, у той час як жінки-підприємиці хочуть мати власну справу, щоб ствердитись і проявити себе.
Для них важлива самореалізація. Це демонстрація себе світу. Це дуже глибоко. За рік до нас звернулись 773 жінки і 203 чоловіка.
Клієнтів та клієнток, каже, просить називати себе не директоркою, а натхненницею (сміється – ред.).
Я справді ним живу. Центр задихав зовсім по-іншому. Він став платформою, яка з’єднала громадськість, владу і підприємців. Це було для мене архіважливо – об’єднати ці сектори.
Формат такої роботи спрощує майбутнім чи діючим підприємицям та підприємцям доступ до державних органів і органів місцевого самоврядування, акцентує Анастасія.
Наприклад, до нас звертається людина, яка шукає приміщення під бізнес. Ми йдемо в управління комунальної власності, залучаємо експертів та експерток і вони всі тут комунікують. Це дозволило трохи розмити бюрократичні межі і це дуже цінно.
Стереотипне мислення у підприємницькому середовищі про жінок, каже, можна було би подолати, шляхом створення хабів і середовищ, де жінки могли комунікувати і надихатись історіями успіху.
Приходять багато жінок, у яких я бачу силу, а вони її не розуміють. І для мене важливо, щоб вони тут проявились.
Підсумовує, що любить свою роботу і з командою шукають нові напрямки, у яких можна допомагати підприємцям і підприємицям. Серед іншого, це підтримка ветеранського бізнесу, релокованих підприємств і допомога підприємцям-початківцям.
Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом.
Читайте також: Інструкція для тих, хто зіткнувся з булінгом. Адвокатка з Кропивницького розповіла, як реагувати на цькування дитини